Виплата підвищеної ставки або надання додаткових вихідних працівникам магазинів – це прямий обов'язок роботодавців, які видають наказ про вихід на роботу у вихідні дні. За це господар нараховує працівникові заробітну плату, збільшену за тарифом вдвічі.
Основні дні відпочинку, закріплені у законодавстві України
Ґрунтуючись на статті 73 Кодексу Законів про Працю, визначимо, що стосується днів, які вважаються святковими. До їхнього списку зараз входять такі дати, офіційно закріплені в українських правових документах:
- 1 січня - Новий рік;
- 8 Березня - Міжнародний жіночий день;
- 1 Травня - День праці;
- 9 Травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
- 28 червня - День Конституції України;
- 24 серпня – День незалежності України;
- 14 жовтня – День захисника України.
Неробочими також вважаються свята, які належать до релігійних. Це 25 грудня та 7 січня (Різдво Христове за католицьким та православним релігійними календарями). Є ще свята, які випадають у вихідний день – Великдень та Трійця.
Якщо працівник виходить на роботу у такі дні, йому оплачують подвійний тариф. А, за його бажанням, він отримує відгул.
Стандартні щотижневі вихідні дні для працівників в Україні
Від того, до якої специфіки роботи належить бізнес, роботодавець може вирішувати сам, коли робити вихідні дні. Наразі офіційно закріплено 40 робочих годин на тиждень. Отже, має бути п'ять робочих днів та два вихідні (якщо кожної доби людина працює по 8 годин). Або ж шість робітників та один вихідний день. Детальніше це описано у статті 67 КЗпП .
Неділя є обов'язковим вихідним. Другий день роботодавець може закріпити самостійно – це може бути субота чи будь-який інший день.
Усі вихідні дні господар має обговорити разом із найманим працівником. Це має бути затверджено та записано у документах. Якщо графік роботи ковзає або співробітники виходять працювати позмінно, вихідні дні можуть бути будь-якого дня.
Деякі категорії бізнесу (наприклад, торговельний або надає послуги населенню) часто працюють без вихідних. Тому для них вихідні встановлює місцева рада, керуючись тією ж статтею 68 Кодексу Законів про працю.
Якщо графік роботи магазину розрахований на шість днів, то тривалість роботи на день, що передує вихідному дню, не повинна перевищувати 5 годин.
Коли дозволено залучити співробітника до роботи у вихідний
Найманий працівник за законом зобов'язаний відпочивати у дні, коли випадає вихідний чи свято. Навіть якщо бізнесу необхідно викликати працівника у такі дні — робити це примусово заборонено цим законодавчим актом Міністерства праці України.
Але є винятки із правил. Профспілковий комітет або людина, яка представляє трудовий колектив, має можливість взяти на себе відповідальність та дозволити такий виклик для виконання трудової функції. Це прописано у статті 71 Кодексу законів про працю.
Ніякі інші фактори не мають юридичної сили для того, щоб людина виходила працювати у вихідний день без власного бажання.
Розглянемо випадки, коли можна викликати на роботу у дні відпочинку, покладаючись на статтю 73 Трудового кодексу:
- якщо у бізнесу зовсім немає вихідних або його роботу перервати неможливо без істотних збитків виробничим та іншим процесам;
- коли бізнес належить до обслуговування населення;
- у випадках, прописаних у статті 71 Кодексів Законів про Працю.
День, коли співробітникам говорять про вихідний, не може бути вихідним для всіх, хто працює.
Категорії працівників, яких заборонено викликати на роботу у вихідний
Не можна викликати працювати працівників, які належать до певної категорії. Їм заборонено працювати у вихідні та святкові дні. До них відносяться:
- вагітні жінки та робітниці, які мають дітей до трьох років;
- батьки та опікуни малолітніх дітей, у яких немає матері (або в ситуації, коли вона тривалий час перебуватиме в лікарні);
- працівники, яким не виповнилося вісімнадцять років.
Обов'язок подвійної оплати за працю у вихідний
Робота найманого співробітника у вихідний та святковий день завжди оплачується роботодавцем у подвійному обсязі. Це передбачає стаття 107 Кодексу законів про працю.
Також роботодавець може сам збільшити заробітну плату у вихідні та святкові дні понад дворазовий тариф. Це прописано у статті 97 Кодексу Законів про Працю та статті 15 Закону України “Про оплату праці”.
У ситуації, коли конкретний співробітник працює за класичний місячний оклад, оплата провадиться за однією з двох схем:
- у вигляді звичайної годинної ставки та додаткової такої ж суми поверх неї;
- у вигляді звичайного денного окладу та такої ж суми разом із ним.
Подвійна оплата - це міра, яка застосовується виключно у прив'язці до фактично відпрацьованого робочого часу. Використовувати її для того, щоб збільшити премії, надбавки та інші заохочувальні трудові виплати не можна.
У ситуації, коли має місце відрядна робота за трудовим договором, то передбачений законом подвійний тариф застосовується до встановлених раніше відрядних розцінок.
Якщо працівник виконував трудову функцію лише кілька годин у святковий день, тарифна ставка визначається шляхом поділу місячного окладу на місячну норму тривалості роботи.
Кожен роботодавець повинен знати: якщо працівники виконуватимуть свої завдання у вихідні за умовами оплати будніх днів, начальнику загрожує штраф у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Два типи компенсації за роботу у вихідний
Робота у вихідний день повністю прирівнюється до зайнятості співробітника у свята та неробочі дні.
Стаття 72 КЗпП закріплює таке правило: відпрацювавши зміну у вихідний день, можна взяти від роботодавця чи гроші, чи додатковий зручний для відпочинку.
При виборі дня відпочинку варто розуміти, що надалі цей день не оплачуватиметься і в розрахунках матиме такий самий статус, як у звичайна субота чи неділя (тобто, без будь-яких виплат та впливу на заробітну плату).
Ще одне правило звучить так: вибір компенсаційного вихідного – це спільне рішення. Його не може нав'язувати ні співробітник, ні працедавець.
Те саме стосується і нав'язування вихідного, якщо людина хоче отримати виключно грошову компенсацію. Це може призвести до скарги до наглядових органів та до подальших проблем з регуляторами.
Процедура виклику на роботу у вихідний: правила
Для того, щоб викликати працівника на роботу, керуючись законом, роботодавець має:
- Спільно з профспілковим комітетом, якщо він є, а також із працівником, який представляє трудовий колектив, погоджувати дні, коли потрібно викликати працівника у вихідний на роботу.
- Потім зробити запит, вказуючи посади та прізвища працівників, які виходять працювати у вихідний.
- Отримати згоду працівників.
- Після цього видати наказ, із зазначенням прізвищ, роду діяльності та розміру заробітної плати у ці дні.
Щоб уникнути конфліктних ситуацій, роботодавець повинен прописати чому він викликає на роботу. У разі, якщо працівник звернеться до суду чи Держпраці, власник повинен мати можливість пояснити причини своїх вчинків.
Трапляються випадки, коли працівник вибирає замість грошової компенсації відгул. Тоді роботодавець разом із працівником обговорює дату і показує наказ.
Окремий наказ не видається, якщо неробочий день вважається робітником за графіком працівника.
Що робити, якщо працівник відмовляється йти на роботу у вихідний
Порушенням трудової дисципліни (прогулом) для працівника буде ситуація, коли він не вийшов на роботу у вихідний або святковий день після того, як:
- роботодавець оформив наказ;
- узгодив усі формальності;
- діяв повністю у межах законодавчо встановлених можливостей, враховуючи інтереси трудового колективу.
У випадку, якщо навіть після цього, людина не вийшла на роботу, її може чекати один із двох заходів стягнення:
- Догана.
- Звільнення.
Якщо роботодавець намагається викликати працівника на роботу у вихідний або святковий день, але не дотримується встановлених правил, загрожує звільненням, найманий працівник може йому відмовити і не боятися наслідків. В цьому випадку це не вважається прогулом, а начальника ще й оштрафують за бажанням працівника.
