Якщо ще минулого року частка малого та середнього бізнесу на ринку іноземних валют складала 18%, то у червні 2024 року їх доля досягла рівня у 38%. Представники Національного банку України звітують про те, що за перші 5 місяців минулого року населення придбало близько 1,9 млрд доларів. Сьогодні ж цифра чистої купівлі населенням досягла відмітки в 4,3 млрд доларів. Збільшення цієї долі у структурі валютного попиту — це досить тривожний показник, на який треба зважати.
Про що говорить статистика?
Значне підвищення активності населення та невеликого бізнесу в операціях з купівлі іноземної валюти говорить про те, що країна має певний дисбаланс валютних очікувань. На сьогодні фіксуються наступні фактори:
- Переважна доля гривневої ліквідності, яка потрапляє в економіку з часом конвертується в іноземну валюту. Актуальний показник досягає 86%.
- Найбільші моменти валютного тиску фіксуються у моменти, коли Національний банк заявляє про нові кроки щодо лібералізації та скасування валютних обмежень.
- Умови війни диктують таку економічну ситуацію, в якій дуже важко втримати рівновагу валютного курсу, який контролюється умовами вільного ринку.
- Постійні шокові фактори (руйнування виробничих потужностей, інфраструктури, імпорт електрообладнання, імпорт медичних засобів і так далі) формують помітний психологічний тиск на гривню.
Додатково — на зміщення балансу попиту і пропозиції впливає те, що більша частина валютних надходжень в державу не має ринкового характеру. В Україну постійну йдуть іноземні кредити, гранти, гуманітарна та благодійна допомога.
Що далі? Чи є світло в кінці тунелю?
Так, однозначно. Незважаючи на структурно дефіцитний платіжний баланс України (до 30 млрд доларів на рік) і функціонування економіки на основі неринкових шоків, НБУ враховував цю динаміку, коли переходив до гнучкого курсоутворення після валютних обмежень. Політика Нацбанку була запрограмована на певні прояви нестабільності і продовжує реалізовувати політику приваблення гривневих активів.
Тим не менш, деякі експерти, все-таки, рекомендують трішки відійти від повної лібералізації і спробувати інші методи. До прикладу:
- відтермінувати максимальні валютні обмеження до періоду кінця війни;
- зафіксувати обмінний курс на рівні не вище від +10% від інфляційних очікувань;
- знизити параметри процентної політики до адекватного інфляційного рівня.
Чи дослухаються чиновники? Будемо спостерігати і повідомляти вам у наступних новинних статтях.
